У нього не було друзів
Самітник десь у ріці
Каміння у течії смузі
Розбило цю душу в кінці
Часто лиш п’явки чіпали
Коли він плив на верху
Та швидко смердючі злітали
Як тільки топився в низу
А річка пливе беззупину
Все далі її берега
І сили щезають, доплину
На сушу не ступить нога
Він чув, що є десь в океані
Цей острів, де щастя його
Він плив, і у цьому змаганні
Розбитий тягнувся свого.
Немає коментарів:
Дописати коментар