В останнє холод тіла
Відчула ще рука
У дотику замліла
Щось шепчуть ці уста
І холод, мов стрілою
У серці промайнув
Не витримати болю !
Ти лише вчора був !
Таке не сталось, Боже
Страшного сну фагот
Співає сумно, стогне
Кришталь у сльозах нот
Розбився до підлоги
Останній сліз потік
Думки лише тривоги
І розум десь утік
Як далі бути батьком
Когось, кого нема
Дивитись лише крадьком
Як десь цвіте весна
Про матір говорити
Сльозами вся горить
Дитину ними вмити
Хотіла, та мовчить
І смерть не зрозуміла
Скувала все у лід
Лиш зіронька злетіла
У вічний десь політ
Процесія, надгробок
Роки, як один день
В злидарстві душ коробок
І сліз гарячих жмень
А все ж не пропустили
Ми чудо, ніби в сні
Всі були, умістили
Павиче око в дні
Та ні, не у одному
Метелик нам літав
Він сорок днів по черзі
До кожного сідав
Зима надворі, люди
Скажіть, що світ один
Є Бог, і є усюди
І ця душа із ним
Не збулися лиш мрії
Батьків, а не дітей
Вони вже з Богом зрілі
А ми, як гнилий пень
Та дітки ми на зустріч
Чекаємо скраю
Хай Господь визначить цю ніч
Нам разом бути у Раю
Немає коментарів:
Дописати коментар