Ти покарала мене найстрашніше
Тупість, байдужість всьому голова
Я пломенів, але там вітер свище
Такий, що проміння в потоці зрива
Ні, звинувачень тобі не призначу
У чому ти винна, зробила лиш крок
Та крок був на зустріч, за це не пробачу
Ця крига поглинула стільки зірок
Де мрії літали, сузір’я сплітали
Нових почуттів і майбутніх прикрас
В обіймах зими солов’ї заспівали
У лозах замерзли, а промінь погас
Немає коментарів:
Дописати коментар