субота, 15 січня 2011 р.

Великосільпові пташки

Ти покарала мене найстрашніше
Тупість, байдужість всьому голова
Я пломенів, але там вітер свище
Такий, що проміння в потоці зрива

Ні, звинувачень тобі не призначу
У чому ти винна, зробила лиш крок
Та крок був на зустріч, за це не пробачу
Ця крига поглинула стільки зірок

Де мрії літали, сузіря сплітали
Нових почуттів і майбутніх прикрас
В обіймах зими соловї заспівали
У лозах замерзли, а промінь погас

Немає коментарів:

Дописати коментар