Пошук

Воістину, як же безцільно

Ми спалюєм своє життя

Крок в ліво, в право, прямо, вільно

А вже не має вороття

Якщо один в тілеснім світі

Є шанс зробити глибший слід

Копнеш в свідомість, на орбіті

Вже Хтось від цього сильно зблід

Які ж нам школи, де учитись

Невже лиш дійсно – монастир

Де можна чистим словом вмитись

Не терти совість аж до дир

В обмежені тілеснім рамки

Ну хоч якісь там віднайди

І спокій, спокій, спокій, замки

Старезних почестей людських знайти.

Не вскочу я у покоління

Де влади істина людська

Купається в добрі смиріння

Душі дивує широта.