Гія

Ти шукав всього лиш правди

Між шакалів і гієн

Ти поет, у собі завжди

Голубої крові вен

Що було, тебе не бачим

Жах увесь пішов із тем

Знали, та самі собачим

В осередку цих гієн

Шавок більше, народ в зуд

Ікла нові старих влад

Господи, коли цей суд

Правди ім’я, їхній склад

Пам’ять в мозку, як чиряк

Ми живі і ще смиренні

Розірветься він, і знак

Гія перший на екрані

За такими, що за гідність

Утопили життя в кров

Це як Бог, рідня і вірність

Всі ввірвуться в цю любов

Не буде уже істерик

І підленьких суддів втіх

Ми відкриєм навстіж двері

Щоб Григорій ввійти зміг

Чистотою свого духу

В наші душі глибину

Лише кров’ю кров цю змити

Винні -  слухайте сурму !