Болі ці винести волі своєї
Ти мусиш, хоч як би до цього не жив
Пройти лише повз, проповзти коло неї
Стіну вже умовну думками пробив
Ввірватися в гомін нових почуттів
Реалій відсутність в блаженність зумів
Все Бог перевести, місток уже звів
І жити, ще жити, тобі він звелів
І сльози були, у середині зімліли
На зовні прорватися все ж не зуміли
Закінчень стежок вже одних осягнув
І це лиш екватор, хто зна, перетнув
Не в роках життя рахувати думками
Заграви душі між Всевишнім й зірками
Один тільки день проведеш ти із Ним
Це більше десятка років порожнин.
Немає коментарів:
Дописати коментар