У вічній мерзлоті пробралась
Ця крапелька якось прокралась
З часів таких глибин земних
Не знаєм , лише віримо у них
Крижинка десь тихенько мироточить
Круг неї бігає, все грає, і дівочить
Природу у незайманості зграї
Метеликів кольори, мов у Раї
Кільця добра повільно йдуть в світи
Не всі відчують дотик красоти
Божественного тіла сотворіння
Сльози, що впала, у момент прозріння
Дві Божі крихітки піддалися спокусі
Земля і Рай, а пошук в нашім дусі
Ми лиш хотіли знань чогось нового
Ви гляньте, привела ця хіть до чого
І все прощаючі часи уже витають
Хто відчуває, майже там, і сурми грають
Та все ж багато тут таки зостане
Пройдуть вони очищення, і біль уся розтане.
Немає коментарів:
Дописати коментар