Защемило наші яйця
Між чужих лещат
Турок, поляк, москалиско
Як щур лізе, кат
Ця земелька, мов медок
З запахом солодким
Кожному відгризти кусень
Сон стає коротким
Тисяча на переході
Боротьби тяжкої
Долгорукий, Боголюбський
Скільки болю, стільки й крові
Ці князьки під себе брали
На чужому розцвіли
Що найлегше, будували
Член московський вмів – гребли
Що й казати, другі члени
У сусідській доброті
Вирвали й собі шматочок
В замішанні були дні
За монголом, як не турок
То ще поляк приповзе
Московит, отой вже хитрий
Зраду грішми забере
Були роки, що добити
У болотах, доля зла
Ми могли; і Сагайдачний
Та їм зрада помогла
То Сірко в степи поплівся
Що в Криму ти загубив?
Ти ж на північ йти хвалився
Усе військо розгубив
Тут поляк в черговий раз
Дупу тільки бачим
Так то войсько польське дерло
Більше не побачим
Ех, Богдане, ти з Москвою
Братство підписав
А тебе ті таргани
Трохи трутки, ти пропав
Зради й зради, кроки й роки
Тут Мазепа виріс
Знову зрада – здав Батурин
Шляг би трафив – Іван Ніс
Та найбільше москогнид
В Конотопі був загруз
Як Богун загати вставив
Ох, і був вже тут конфуз
Лиш три тисячі козацтва
Сотню тисяч москалів
Розмели в болотах гнидство
З ними разом – німаків
Гуляницький – полководець
Руку свою тут приклав
Що ж, народе України
Я б писав, а ти б читав!
В нас історія багата
Як москаль її не крав
Не буде із нього брата
Бо війну сиксот програв
Ми під Богом, ми хрещені
В боротьбі вже сотні літ
Уже чуєм Божий погляд
Добрий в силі нам привіт
А москаль, це вже агоній
кроків підлих смерті час
І віночки треба плести
Щоби «гобіт» швидше згас !
Немає коментарів:
Дописати коментар