Є у Брюховичах лікарня ще поважна
Бо час тут зупинився у ‘‘совку’’
І залишились принципи – усі уважні
До хворих, як в солдацькому полку
Медперсонал, увесь – ніби заміжній
Ну просто павичі, у душу їм не плюй
Ну думаю, роботи тут по кожній
Та от проблема, щось хандрить мій руль
Пішов провірив, взяв якийсь журнальчик
Та ні, як в молодих, нормально, не погас
Та тільки як в одної захотів канальчик
Таку голку в лікоть вдула, зразу запал згас
Забув усе, як біль ноги у Хауса
Коли щеміла, клешню поломав
Але ефект такий для мого ‘‘мікі мауса’’
На мене він не довго щось впливав
Я ніжно так згинав гілки лозові
Я в цьому ас, бо народився в день любові
Ну ні в яку, ну не ведеться оця… мить
Щоб гарно так цей болтик в гаєчку вкрутить
І тут згадав, що фотографію свою
Давно у дзеркалі не бачив…, мать мою
А там страшне, виблядкувате бидло
Ще й перекошене, самому остогидло
Ти видно брате, крім інфаркту свого
Ще і по морді десь отримав, і від Бога
У нього хобі може бути хірургічне
Вже як відтяти, то усе; і це логічне !
