Надінька

Надя, Надінька, як сталось?

У тринадцять років знань

Думки щастя обірвались

Із сім’ї твоїх вигнань

Це дитятко від кохання

Ти принесла у світи

І домівка – психлікарня

Батьків рішення ! А ти ?

Ти звивалась, обірвала

Голос криком – поможи

Господи, я лиш кохала

Не хотіла впасти в сни

Кожен ранок хтось приходить

Психіатр, чи медсестра

Не зважаєш, що він робить

Від реалій утекла

Рік за роком у скоти

Записали твою стать

Психіатри – вбивці ! Сни

Вже дитячі не впіймать

Інколи іскринок блиск

Ще прорветься крізь туман

Крутиться землі цей диск

Може й ні, може й обман