Глядач

Виплеснути слово і забути

Полетів ти дальше у часи

Кров’ю лезом когось полоснути

Це лиш слово, та зробив це ти

І рубці залишились у ранах

Ти вернувся, і з них ошалів

А літав десь на своїх екранах

За роки забулось, як ти шаленів

Ти доходив, і рубці тобою

Всі залишені на серце переніс

Господь ! Зрозумів ти, скільки гною

Вилив в різних сценах… закриття куліс

Не підеш і більш не перескочиш

Оркестрову яму – ти лишень глядач

Збоку може ще в халепу вскочиш

Та на сцену – зась уже, циркач

Відіграв оркестр, лиш перша скрипка

Тягне нотку томну ще одну

Струни порвані, одна тоненька нитка

Ледве втримує цю душеньку сумну