Сльози ніжного кохання
Щезли, канули в роки
Думки, спалені у дири
Спокою сплели вінки
Десь далеко, в несвідомість
Слід могилки занесло
Вітром сірим, листям білим
Назавжди їх замело
Краплі слабості й надії
Нектар теплого добра
Усі мрії недоспілі
Що їх матінка дала
Щось змінилося у русі
Кольорових слів і снів
Тече річенька у руслі
Пересохлих давніх днів
Хай в бліде, усе ж – майбутнє
Горді колоски знання
Підгорілі й непотрібні
Та немає вороття !
Немає коментарів:
Дописати коментар