Сині очі

Погляд твій мене цілує

Хоча своя клізма є

Ой, мене не зачарує

Очки сині – заграє

Перші дні – як сновидіння

До небес її підніс

Це любов, кричав, прозріння

Назавжди прийшла в мій ліс

Хто завжди у лісі – гине

Або звіром лиш стає

Заблудилась, туга лине

Кілька років, знай – помре

Ліс буденності лихої

Почуття всі на шматки

Розірве; нема любові

Звичка є, й обов’язки

Опусти ці сині очі

Я їх з пам’ті зітру

От же клізма, серед ночі

Все ж приходить, ой помру