Біжить Латориця й стрибає
Шукає шлях між валунів
Стрімким потоком гріх змиває
Людських спустошених голів
Брудна водиця лезом ріже
У найбідніших сім’ях хліб
Відгризла кусень, злістю дише
Вогнем терзає душі бід
У літній вечір прохолоду
Ти хоч до рани прикладай
Таку жіночу має вроду
Наш Закарпатський диво – край
Немає коментарів:
Дописати коментар