Хоч життя лиш обманами тішить
І чолом усі б’єм до стіни
Глухий кут лише сірістю світить
Свою доленьку тихо прийми
Ми покарані, щоб отак жити
Тихо Хрест свій тягти по землі
У брехні до кінця догоріти
Не в свободі, а в рідній тюрмі
Догоріти по швидше, не тліти
І пробити крізь стіни диру
Не у кожному є, та зуміти
Обманути цю смерть молоду
Доріженька на цвинтар хай плаче
І це полум’я трохи заллє
Ми не можем інакше, тим паче
Що під Богом це серденько б’є
Розірвуться кайдан хворі думи
Присмак крові приносять літа
Роки бігають, хоч малі суми
Та прожите не даром збіга
Немає коментарів:
Дописати коментар