Наступив тяжким черевиком
Київ рідний на гортань.
Народ зломлений скорився –
Це ж свої в них клянчуть дань.
Свій своєму – ворог лютий.
В якійсь впадині зника,
Увесь даток, що здобутий,
Тяжким днем робітника.
Чавить лихо, продихнути,
Вже й на слово сил нема.
Смут обсіли чорні мухи,
Чують смерть – іде лиха.
Не убили нас монголи,
В шмаття дерли москалі.
Пропаде народ в час змови.
От же сучі королі.
Найстрашніший вид убивства –
У безвихіднім куті.
Скільки в них до нас презирства
Це не влада – вовки злі.
Немає коментарів:
Дописати коментар