Це тільки сон, глибокий сон !
А я уже злетів на трон !
Подумав, грішний, що скрізь був,
Що відчай смерті осягнув.
Не дав Господь… А може дав ?
Усе, що сталось, я шукав ?
Ішов шляхом десь підсвідомо,
Де дійсно було все знайомо.
Здавалось часто – тут я був !
І це вже було – лиш забув !
Я йду, топчусь в своїх слідах,
В давно минулого літах.
О, як же помилки минути,
Якщо тут йшов ? Всіх обманути !
Ось тут і Божа заковика :
Куди б не йшов, моя лиш пика
Червона в дзеркалі маячить,
Ну хоч накрий, щоби не бачить
Його малюнками бурди ?
Думки з’їзджають… Ви куди ..?
Я санки довбані знов пхаю
Життя свого. Куди ?- Не знаю.
Та кажуть люди, щоб кататись,
Ой як же треба їх напхатись.
Немає коментарів:
Дописати коментар