Сіроманчик

Поплили в минуле романси

Кохання палаючих сліз.

Роками трухлявіли шанси…

У спогади зайчик проліз.

Веселий він скаче між лунок,

Шукає для сміху причин.

Весни шалунець, що без думок,

Смішить старість згорблених спин.

Ой, Господи, ще б молодичку,

Якусь своїм тілом зігрів,

Та заєць узяв смішну звичку :

Регоче він так, аж зіпрів.

І це тільки з мрій обережних,

Я вже про реальність мовчу.

Хай лине життя в горизонтах безмежних,

І думками з ним полечу.