Марні сподівання

Де страхи сумні проймають,

Скрізь без дозволу снують,

Гублять думки, вони знають,

У самітність біль несуть.

Ніби шкла шматки кохання

Ріжуть серденько вночі,

Страждань юності пізнання,

Стріл жагучих святі дні.

Спогад жадібно ми п’ємо

В часі марних сподівань,

На Амура мольбу ллємо –

Дай палких, гарячих знань.

Рік за роком – парус в морі

Вже за обрієм щеза.

Тихо погляд влився в зорі.

Вечір…Висохла сльоза.