Слимак

Ти немічний, душа твоя у болі

Лиш тільки зараз чуєш, що у волі

Чиїйсь належність твоя завжди є

Чому так пізно це прозріння настає

Коли змирився з втратою усього

Тепер впав на коліна ти убого

Що просиш ? Піти звідси, ще й без болі

Якої ти завдав стільком з своєї волі

Зараз у тебе наступає час зорі

Коли у просторі, десь у твоїй дирі

Почне наповнюватись місце це тобою

Веселкою кольорів світлих й чистоти душою

Боятись болі смішно, мить Вселенська

Життя там хвиля є на стільки велетенська

Свідомістю тут, зараз, все це не здолати

Ти доживай свого, чого переживати

Це «доживай» мене аж з ніг зриває

Я хочу жити, або вмерти, добиває

Хіба що мозок, ех гуляти, так гуляти

У мене теж Ти хочеш зразу весь забрати

На все в цім світі Божа воля сину

І як би ти не бризкав зараз слину

Ти покорись, цей вибір є найкращий

Прийми це, хоть і може він найважчий.