Біль

Як страшно стало у нас знову

Неначе всі пішли по колу

Не встигли сина поховати друзі

Вже плачуть другі десь у чорній смузі

О Боже, де ми так згрішили

Щоб взнати правду, втратили ми сили

Невже не можна було щось зробити

Щоби біди такої з нами не робити

Ми кудись рвались, ми змагались з часом

Хотіли доказати щось комусь

Що ми не винні, тільки доля басом

Все зупинила різко і чомусь

Страшний,  невиносимий біль

Стиснув в лещатах мою душу

І лиш спокутування тінь

Я тугу цю страшну задушу

Пройшли роки, і марні сподівання

Що біль той вщухне скоро у ві снах

І лише спільні наші намагання

Вже притупили горе у літах

Буде життя ще вирувати ніжно

У цій пропаленій думками далині

Будем ми пам’ятати, Боже, вічно

Наших дітей, похованих в землі.