Благочинник

Ходить туз серед дітей

Гордо, ім’я благочинник

В інтернаті для хвореньких

Ну пливе, блага вітрильник

Дітки раді подарункам

Телебачення – кіно

Ну, а той вже з крилами

Ім’я ж як відроджено

Кругова порука скрізь

У мовчанні зради

І чого ці дітки тут

А не вдома ? Гади

в цих костюмах від Картє

Їх батьків розділи

Були б сім’ї у достатку

Може й дітки б не хворіли

Висмоктали всю країну

І надалі смокчуть

І так гордо по дитячих

Душах собі топчуть.

Пір’їнка

Лиш дотик пір’їнки, а очі в страху

Це вушко і шия горить

Сльози мерехтіння, цілунки в пусту

Отримати більше в цю мить

І шепіт пронизує голкою тіло

Вона покорилась, пливе

А він в поцілунках кружляє так мило

У ній щось залишить живе

Лиш миті у долі і крапельках крові

У казці два тіла несуть

Ці зіроньки, місяць, усе ніби в змові

Іскринки живі приведуть

У ласках небесних народжених діток

Немов на руках принесуть

І Бозя нам буде німий завжди свідок

Відправим їх в радісну путь.

Мрія

Десь в темнім небі зіронька

У Всесвіті летить

Цікаво, може щось на ній

Якимсь життям бринить

Пливуть там чисті річеньки

Чистіші від сльози

Там дихається вільно так

Я хочу вже туди

Відчути подиху сузір’я

Квітучої весни

У найчистіших літніх променях

Купатися завжди

Душі моєї не ослабне

Ціль жадана оця

Лиш тільки час, він все осягне

Прийде моя мета

Ангел охоронець

Присів на хмарку ангелок

Щоб трошечки перепочити

Як білосніжний голубок

Із хмарки дощику попити

Дорога в нього ще далека

В краї – світи земнії

Летить, бо небезпека

Над тілом чиїмсь тліє

А охоронця душі й тіла

Нам Бог приставив кожному

І лиш від нас, як він далеко

Залежить, в просторі порожньому

Як часто ангелочок ручками

Вже майже обійняв нас

Та ми пустими звуками

Все обриваємо в цей час

Опам’ятайтеся ! Віддайтеся !

Лише на Божу волю

Всі на землі кохайтеся

Позбудемся ми болю.

Ніневія

Будуємо маленьке мурахмісто

Усе повільно, зважено і чисто

Це нова ера, в світі не існує

І кожен крок величності планує

Доки маленьке, дійсно – ідеал

Усе сплановано, і кількість, і квартал

Повільні рухи і думки поважні

В усьому всі завжди є тут уважні

Що дивно, та прогрес шалений

У чистоті й увазі є віднайдений

Відповідальність кожного у кроці

І впевненість у кожнім новім році

Це ідеал Ніневії всіх мрій

В Ассирії, державності подій

Шкода, п’ять тисяч років пролетіло

А людство жити так не захотіло.

Тема дня

Включилася свідомість в тему

День народився, десь проблему

У думці зразу віднайшов

І в вертикаль, ну як знайшов

Швиденько фото відмиваєш

Клавіші теж ти відчищаєш

І кава, знов порозливав

Твій кінь, і ти з ним потоптав

Цей світлофор, усіх ти мав

Його ти маму теж топтав

Докульгав вже якось до праці

У кріслі, все у добрім знаці

Яму засипать - не проблема

Час не обідній, друга тема

Хотілось би, та як зробити

Кільце цих «мушу» вже розбити

У роздумах загнався в вечір

Сигнали – поштовхи у плечі

Коня до місця вже припняв

Впав, це подушка, обійняв

Це ж ніч, чого вмикнуло

Вже коло дзеркала і коротнуло

Роки позаду змін коней

Вже ненароджених твоїх дітей.

Слимак

Ти немічний, душа твоя у болі

Лиш тільки зараз чуєш, що у волі

Чиїйсь належність твоя завжди є

Чому так пізно це прозріння настає

Коли змирився з втратою усього

Тепер впав на коліна ти убого

Що просиш ? Піти звідси, ще й без болі

Якої ти завдав стільком з своєї волі

Зараз у тебе наступає час зорі

Коли у просторі, десь у твоїй дирі

Почне наповнюватись місце це тобою

Веселкою кольорів світлих й чистоти душою

Боятись болі смішно, мить Вселенська

Життя там хвиля є на стільки велетенська

Свідомістю тут, зараз, все це не здолати

Ти доживай свого, чого переживати

Це «доживай» мене аж з ніг зриває

Я хочу жити, або вмерти, добиває

Хіба що мозок, ех гуляти, так гуляти

У мене теж Ти хочеш зразу весь забрати

На все в цім світі Божа воля сину

І як би ти не бризкав зараз слину

Ти покорись, цей вибір є найкращий

Прийми це, хоть і може він найважчий.

Святковий настрій

 Гарний нам сніданок дали

Сніжком гріхи понакривали

У підготовці доріг хресних

До святкування днів небесних

Сили безмежні помагають

Недобрі ми, то покарають

Проста ця істина така

Доступна всім у небі гра

Загал наш свята обіймуть

Ти влийся в них, ніби візьмуть

Закрутять всіх в перлинах ночі

Ісус прийшов, слави що мочі.

Різдво

Неймовірне поруч з нами

Серденько своє відкрий

Ворухни лишень устами

Душу словом тихим змий

Наш Ісусик народився

Ти лиш тільки відповів

Дух у мить твій відродився

Бог тепло в середину ввів

Не потрібно нам кричати

Про любов свою із ним

Лиш спокійно святкувати

Щоб не був порожній дим

Не встидайся розливати

Любов свою до Христа

Буде тіло омивати

Лиш освячена вода

Пам’ять, дух, благословення

Веселись народе весь

В св’яті цьому одкровення

Вдихни правди ковток десь

Тіло вже помолоділо

Лише думки іскра ця

В душу чистоти приплило

Божого чекать гінця.

Біль

Як страшно стало у нас знову

Неначе всі пішли по колу

Не встигли сина поховати друзі

Вже плачуть другі десь у чорній смузі

О Боже, де ми так згрішили

Щоб взнати правду, втратили ми сили

Невже не можна було щось зробити

Щоби біди такої з нами не робити

Ми кудись рвались, ми змагались з часом

Хотіли доказати щось комусь

Що ми не винні, тільки доля басом

Все зупинила різко і чомусь

Страшний,  невиносимий біль

Стиснув в лещатах мою душу

І лиш спокутування тінь

Я тугу цю страшну задушу

Пройшли роки, і марні сподівання

Що біль той вщухне скоро у ві снах

І лише спільні наші намагання

Вже притупили горе у літах

Буде життя ще вирувати ніжно

У цій пропаленій думками далині

Будем ми пам’ятати, Боже, вічно

Наших дітей, похованих в землі.

Харакірі

Лиш тільки Бог в єдиній днині

Зранку в пустій, а в вечір винній

Перетворити душу з вбивці тіла

Зуміє так, щоб аж тремтіла

Смієшся ти, навіть жартуєш

А зранку сталі блиск, ти вже не чуєш

Ні Бога, ні Всевишнього, ні Ангелочка

І мить ця рішення останнього ривочка

Щось зупиняє, або ти слабак

Або достукався хтось зверху, що кулак

До крові аж собі порозбивав

Де сила думки, ти чуть не пропав

Ці хмари волі, ти не знаєш долі

Терпіти, хоть і руки такі кволі

Терпіти, щоб не впасти в низ

Лиш у якудзи в небо злету бриз

Неймовірне поряд

Неймовірне цього дня

Ще ніщо не віщувало

Сонечко, ледь морозець

Співом пташок обвивало

Прилетів крук, мудрогелик

Сів на обліпиху

І синичка, і горобчик

Щось щипали тут потиху

Красоти морозний день

Межі, як в раю

Вже пронизує наскрізь

Я не рухаюсь, стою

Що більш неймовірне є

В недоторканості вроді

Де життя струмочок б’є

Красоти цей гімн природі

 

Я українець

Я українець – це моя країна

Була би щаслива й завжди молода

Та є тут антихрист, він посланець ночі

І болю нам всім завдава

Нам вітри північні принесли це диво

Вже стільки сторіч голова

Ніяк не поборе у собі це чтиво

Розламана вже й булава

Хробак цей московський, живуча ця гнида

Не хрещений навіть в віках

Він лазить по світу, снує як сновида

Підвладні йому всі в роках

Він силою знищує, просто всіх дусить

Ми ж пісні співаєм – ля – ля

Напевно коли він вже всіх передусить

Його просто знищить земля.

Олімпієць

На цім відрізку шляху болі

Вже стільки було , що у долі

Всі струни вже позавмирали

Як гострі скелі їх ще не порвали

Вже зім’яте минуле і майбутнє

Ти їдеш, це таксі лише попутнє

Ще тепло, та в’їзджаєш ти у зиму

Тобі виходити, і залишки лиш диму

У спогадах твоїх крутих машин

Як миті зараз, хвилі кращих днин

Ти ще не вмер, це треба заслужити

Потрібно тут усі борги свої відмити

Каліцтва подвиги ми бачим – олімпійці

Везуть медалі, деякі по трійці

Та щоб з інфарктом, щось таких не має

Ось тут доріженька фіналу добігає.

Міленіум

Ми ще не знаємо біди

Лиш відголос тої чуми

Що наближається до нас потроху

Як впаде все кругом

І перетвориться у лом

Усе змішається у каші крові й поту

Це не від нас прийде

Та сонце в мить зайде

У просторі зійдуться два світи

В цій бійні льодовій

Буде один лиш бій

Де протилежності чекати нам біди

Змінити полюси

Де в світі мінуси

Мурашка вже не зможе,не під силу

Де б не ховались ми

Щоб зберегтися від чуми

Лиш доля всіх знайти собі могилу.

Іскри надії

Ми довго пливем в течії

Цих крижаних відносин

Навіть ласкаве сонечко

Зігріти їх не просим.

Ми звикли так за ці роки

Життя, які вже збігли

Ми розчинились в ній уже

І до кінця майже добігли.

Ми вниз, ми річкою тією

Як одна суміш без душі

І особистістю своєю

Уже не хвалимся в тиші.

Увесь потік цей в океан

Скоро зіллється людська муть

І лише іскорки не ждані

Так рідко інколи ще промелькнуть.

Марево

Такі тяжкі і сиві хмари

Притисли душу до землі

І здалося, що як ввійду в них

В мить згублюся у тій пітьмі.

І все ж цікавість завжди зверху

Над нерішучістю стає

Зробив лиш крок! О Боже що це ?

Над ними сонце виграє.

Такі вже форми чудернацькі

З тих хмарок зверху хтось зробив

Ось це гора, а це обличчя

А тут хтось ангела створив.

А це баранчик білосніжний

Повз мене тихо пропливав

Провів рукою ніжно-ніжно

От лихо ! Я лиш все зломав.

І скільки я зусиль приклав вже

Створити тут хоч щось своє

А зась ! Тихенько Бозя каже

Це тільки моє ! Це моє.

Таємниця ночі

Велика Божа таємниця

Небо зоряне ясне

Як найніжніша чорна киця

Огорта воно мене.

Я лечу серед планет

Красота не звідана

Не залишу цих тенет

В моїх снах розвідана.

Що за цим сузір’ям є

Хочу я пізнати

До світів нових, де є

Хочу долітати.

На окраїнах всього

Залишусь навічно

Десь я тут з тобою Боже

Буду жити вічно.

Вітер долі

Не той тепер наш світ дитинко

Де жити треба дуже стрімко

Тут розслаблятися не варто

Бо може бути ой як жарко.

Колись за крок в добрі часи

Платили, як тепер за милі

А як закохувались ми

Немов шалені морські хвилі.

А що тепер шукаєш ти

Чи вигоди, чи ласки

Напевно тільки від біди

Хотілося б своєї казки.

Та що поробиш, є як є

Летиш ти десь по світу

Все буде добре ще час є

Ти дочекайся свого вітру.

Доленька

Йшло мале у чистім полі

Таке мале, що аж до болі

Орли вдивлялись чи бува

Не миш повзе на долі

Худе, дрібне, брудне, голодне

Окраєць хліба у руці

Але щасливе бо сьогодні

Хлібець той дали із печі

Не зна воно що десь на небі

Плететься доленька його

І це маленьке хлопченя

Вже має ангела свого.

З якого щастя ще сьогодні

Доки батьки кубельце в ’ють

Голодні діти безпритульні

По тих полях собі ідуть.