* * *

Покайся, дню, у прихоті – летіти,

Покайся, тижню, дзвоном ворогів.

Ти, місяцю, покайся мерехтіти

Надією в тунелі пустих слів.

Покайтесь, друзі, що проплили поруч,

Ви, роки, кайтесь, що їх привели

Колись давно під мою дику гору…

Усі покаймось, що колись жили!