* * *

Життя розмірене до лих присіює зима,

Хуга морозна пхає крила в середмістя.

Погляд здивований, кругом – тюрма, тюрма,

А в смітниках – печене тіло із живого тіста.

Чорна черлинь - і дар, зготований в печах,

Їй-богу, гріх між брам, розкиданий за дарма.

Чи, може, душі в масі цих – це наша карма,

Й смерті доробок – вістря каторжне в устах.

Душі спеклися у їх, нелюдів, тілах –

Пощербна дань, чи щастя лету перемога.

Розкажуть птахи… Та змовчить років жорства.

Ріка тече по ній, тече ця рінь до Бога.