* * *

Незграбно розштовхавши гребінь

Чергового перехлюпу вдови -

(Заплаканої осені молебень)

Зима злетілась криками сови.

Беззвучний лет… Тік ейфорії

Свистом голчиться на спині.

Знобом осів в периферії –

Заметом білим, мов в млині.

Дерева – граблі-розчепіра,

Гілляч потвора ніч страшить.

Зима злочинно знахабніла –

Під час їди зріс апетит -

Вкриває землю, замітає

Снігами грішні торжества…

З острахом верхи споглядає,

Як там підморгує весна!