* * *

Цікаво, а сніжинки помирають,

Коли тремтять, торкаючись землі,

Коли їх тіло сколами ламають

На чужині, на злій, холодній чужині?

Коли під ранок темінь недолуга,

Як відьма, смикає промінчиками кіс.

Ридати марно, а скляна напруга

Лиш тне злом тіло, в слізки повіл вріс.

І матір-хмара плаче без зупину,

До віття рученьки виламує свої.

Куди ви, вітри, не пускайтеся в чужину,

Тут дітки мої – всі вони мої!!!