* * *

І будуть роси малювати

На твоїх мріях силует.

Ні, не палаців жовті шати,

А лиш коханої портрет.

Впадуть ті мури зубожілі

На шерхлу, вимерзлу траву,

Коли зустрінеш на весіллі

Її єдину – вже чужу.

Лиш погляд митею обпікся,

Вона і ти – ваше тепло

В казковім дотику, що зрікся

Всього, що сказано було.

І ви разом, позаду люта

Не здожене вже вас юрба…

Чуже весілля – чужа смута,

Ви утекли в своє!.. Хіба?!