Ураган січе піском
Парус мрій життя обдертий.
Очі ріже, немов склом,
Сльози прагнуть біль цю стерти.
‘‘Хтось кудись не долетів ’’ –
Вітер сміхом вибухає,
‘‘ Ти, мікроб, куди хотів? ’’ –
Дме шалений, не вщухає.
Як засіяна трава,
Сходив разом з своїм родом.
Сила гамірна звела,
Сучить корінь хороводом.
Діти Божі – смерть і воля,
Розійшлися не на жарт.
Гра триває, така доля.
Як колода ляже карт.
Немає коментарів:
Дописати коментар