Вільний птах

Ти вдихаєш новий світ,

Ледь не щодень, сотню літ

Десь високо в небесах.

Ніч – самітник у лісах.

Де в цей раз несуть тебе

Вітри – танці ? Шлях кладе

Біле сонце з позаранку.

Крик сумний твій на світанку.

Помах крил росу збиває,

А стихія одягає

Перо довге в чорний цвіт…

Це твій дім – широкий світ.

Вся планета – вільний шлях.

Граціозний, сонний птах.

Ворог – дощ, - ти все стерпиш…

Ти не дбаєш ! Ти летиш !

Похилилася домівка

Хвилька йшла по бережку,

Тихо плелась між камінням.

Все погладить на шляху –

Ласки й ніжності сплетінням.

Раптом вітер втратив спокій.

Гамір й свист летить між скель.

Тишина в воді глибокій,

На поверхні шквал пустель.

Грізно б’ються вода й суша.

В сутінках - азарт страшний.

В вирі кола бруду, гуща ..,

Б’є стіною вал стрімкий.

Все у ньому – люд, хатини,

Озвірілий сміх чуми,

Що збирала в міх провини –

Людський гріх у сатани.

Ранок жахом вкрив картину,

Що відкрилася очам.

Хто ридав, хто бризкав слину ? –

Всім брехав екранний хам.

Щось в домівці нашій рідній

Все частіше чорна хмара ?

Це у помсті своєрідній

Є заслужена нам кара.

Напад

Природа застигла в ранковому шоці.

Зненацька цей напад, як лезо у боці

Розквітлій весні завдала ця доба.

Підступна прокинулась знову зима.

Як тіні, горбаті, забігали люди.

Розмови і сміх розчинились в нікуди.

Рослини у комі чекають від неба

Промінчика ніжного. Як його треба !

А так хочуть жити ці квіточки – діти,

Від страху тремтять, що аж хочеться вдіти

На них кожушок .., чи обняти усіх.

Не вистарчить духу для марних утіх.

Це вибір природний –  розумні розмови.

Травневі спустились морозу окови.

Віконце спітніле із жалем протер,

Бо я ще живий, від зими не помер.

Преферанс

Ураган січе піском

Парус мрій життя обдертий.

Очі ріже, немов склом,

Сльози прагнуть біль цю стерти.

‘‘Хтось кудись не долетів ’’ –

Вітер сміхом вибухає,

‘‘ Ти, мікроб, куди хотів? ’’ –

Дме шалений, не вщухає.

Як засіяна трава,

Сходив разом з своїм родом.

Сила гамірна звела,

Сучить корінь хороводом.

Діти Божі – смерть і воля,

Розійшлися не на жарт.

Гра триває, така доля.

Як колода ляже карт.