Зашклилися вікна дороги до Раю,
Прийом закінчився, звелись Небеса.
Отче ріднесенький, можна десь скраю
Приб’ється кораблик душі Тараса.
Широка, між клавіш, приблудою стала,
Витала в мелодіях різних шляхів.
Десь трохи пошлялась, загалом не впала,
Усе ж під поріг її Твій я привів.
Пусти нас розтанути в вічнім спокою,
В міжзоряну музу, в мелодію снів.
В тім часі зігнувся, та слухаю Твою
Святу, чисту музику праведних слів.
Немає коментарів:
Дописати коментар