Я розтоплю в собі сумніви грішні,
Любов’ю змиватиму чорні сліди,
Залишені мною у зраді колишній.
Тепер лише бачу, куди маєм йти.
Стезі наші праведні в ніжному листі,
В якому заюшені скалки в п’яту
Вколоти так хочуть – чорти особисті,
Щоб лише звернули ми з цього шляху.
В дитинній усмішці прийму своє небо,
В дитячих сльозах розміняю журбу.
Думки хай живуть в мені запахом хліба –
До істини блага, до вічного сну.
Немає коментарів:
Дописати коментар