Гарячий хліб

Я розтоплю в собі сумніви грішні,

Любов’ю змиватиму чорні сліди,

Залишені мною у зраді колишній.

Тепер лише бачу, куди маєм йти.

Стезі наші праведні в ніжному листі,

В якому заюшені скалки в п’яту

Вколоти так хочуть – чорти особисті,

Щоб лише звернули ми з цього шляху.

В дитинній усмішці прийму своє небо,

В дитячих сльозах розміняю журбу.

Думки хай живуть в мені запахом хліба –

До істини блага, до вічного сну.

Кошенята

Стріха відкриється, впадуть ще зорі

В зіницю закохану, в чистому морі.

Обмиється виродок в біле ягня,

І дасть йому небо високе знання.

Зв’язалися в вузлик священні науки,

Для нас заскладні у розгадці ті звуки.

Життя не одне стало сонячним днем,

А ми, кошенята, кудись собі йдем.

Усе нам цікаво, розгризти ми хочем

Складні алгоритми, поки десь не вскочим.

Ми любим кохати, і жити в любові,

Та лишенько наше – усе це в розмові.